Виявлені в мережі кадри та повідомлення про переробку радянських суббоєприпасів АО-2.5РТ під боєзаряди для ударних FPV-дронів виглядають як жорстоке, але цинічно прагматичне рішення:

замість дорогих ракет — масова переробка старих запасів для збільшення кількості «корисних» ударів. Це сигнал, що ворог готовий опускатися до індустріалізації «гаражних» рішень, аби підтримувати інтенсивність атак.

Публікації на телеграм-каналах, котрі першими поширили ці матеріали, треба читати скептично: частина даних може бути перебільшена чи частково змінена в сенсаційних цілях. Водночас наявність кількох незалежних джерел та фото/відео, що демонструють типову для АО-2.5РТ конструкцію, роблять версію про повторне використання суббоєприпасів правдоподібною.

З оперативної точки зору така практика має низку наслідків. 

Дозволяє ворогу значно «роздути» кількість ударних елементів без великих витрат, що підвищує частоту атак малої інтенсивності і навантажує системи ППО, РЕБ і комунікації. 

Використання суббоєприпасів як засобу для FPV-винищувачів підвищує летальність дрібних ударів проти неукріплених обʼєктів і людей — бо сфера ураження таких суббоєприпасів залишається значною. 

Переробка старих боєприпасів створює ризики нестабільності й непередбачуваної детонації під час зберігання й транспортування — фактор, який може бути як операційною перешкодою для росіян, так і джерелом випадкових втрат у тилу супротивника.

Перетворення касетних суббоєприпасів на заряд для FPV-дронів — це не технологічний прорив, а маркер ресурсного циснку й деградації підходів противника; це означає більше дрібних загроз, але й нові точки прикладення розвідки й дипломатії, які Україні варто використовувати для нейтралізації цієї практики.