«Уралвагонзавод» заявив про початок робіт над БМПТ на шасі Т-14 «Армата». На тлі провалу серійного запуску самої «Армати» та війни на виснаження це виглядає радше як інформаційний маневр, ніж технічний прорив.
Промисловість і гроші. Т-14 не пройшов держвипробувань і не став на озброєння; пріоритет виробництва — Т-90М та «апгрейди» Т-62/Т-72. Шасі «Армати» — дороге, «довге» у виробництві, чутливе до санкцій по електроніці та матеріалах.
Клас БМПТ у полі бою. «Термінатори» локально живучіші за танки завдяки бронюванню та компоновці, але їх мало, а головне озброєння — дві 30-мм гармати з посередньою стабілізацією — не вирішує задач проти укріплень і ПТРК на реальних дистанціях бою.
Логістика та експлуатація. Нове шасі = нові ЗІП, інструменти, навчання, парк тягачів. В умовах втрат і дефіциту — це баласт. Будь-яка «арматівська» БМПТ неминуче з’їсть ресурси, які зараз вливаються у підтримку Т-90М.
Експортний вектор можливий лише як макет + локалізаційні обіцянки (згадки про Індію) — для піару та кредитних ліній. Реальна передача технологій і доведення конструкції під іноземні стандарти потребують років і стабільних постачань компонентів, чого РФ не має.
Якщо ж припустити технічно амбітний варіант — БМПТ-«Армата» з КАЗ, тепловізійними панорамами, БПЛА-розвідником, цифровою СУВ і 57-мм гарматою — тоді машина могла б стати нішевим «мисливцем» за ПТРК/піхотою у міській за забудові та на рубежах прикриття танків.
Нова БМПТ на базі «Армати» — поки що політичний сигнал і рекламний макет, а не відповідь на фронтові потреби. Без радикального оновлення озброєння, сенсорів і КАЗ вона не дасть стрибка порівняно з «Термінатором», а без серійності залишиться виставковою «вітриною».