Китай показав надлегкий міні-гелікоптер, який «бачить», будує карти і прокладає маршрути — звучить як шпигун у кишені, але за цією «пчілкою» ховаються і реальні тактичні переваги, і низка серйозних обмежень, про які ворог не завжди каже вголос.

Маса близько 100 грамів і розмах ~19 см роблять апарат надзвичайно привабливим для тактичної розвідки з малої дистанції: він легко маскується, його складно помітити неозброєним оком і недорого споряджати у великій кількості.

Він не замінить класичну авіаційну розвідку або ланцюги розвід-КУС, але може заповнити важливу «низу» інформаційної піраміди. Водночас масове розгортання надзвичайно дешевих мікроплатформ змусить протидію працювати інакше: зросте попит на локальні засоби виявлення, швидкі перехоплення і РЕБ у ближній зоні, а також на процедурні зміни у поводженні підрозділів (зниження видимості, нові маршрути руху, інша організація прикриття).

Перший крок — моніторити фактичні появи таких апаратів у полях бою й оцінювати реальний внесок у розвідку противника. 

Другий — інвестувати в прості, ефективні контрзаходи: локальні РЕБ/глушіння на підроздільному рівні, оптичні пастки, розробка швидких процедур виявлення та перехоплення мікродронів, а також навчання особового складу поведінці у присутності «малих очей» супротивника. 

Третій — використовувати отримані від ворога рішення як шаблон: створювати власні аналоги у вигляді дешевих «розвідників-першого ряду», але з захищеними лінками або алгоритмами, адаптованими під наші умови.

Висновок: «Розумна пчілка» — це не революція, але цілком практичне тактичне доповнення інструментарію розвідки. Її поява в арсеналі протилежної сторони ставить просте питання: чи готові ми перетворити цю недорогу, але потенційно масову загрозу на елемент нашої переваги, інвестувавши в контрдоступні й недорогі засоби виявлення й придушення, а також у привести процедури і навчання підрозділів у відповідність до нової реальності?