14 серпня 2025 року на «Северной верфи» у Санкт-Петербурзі спустили на воду фрегат «Адмирал Амелько» проєкту 22350.

Це вже п’ятий корабель серії, але перший у модифікованій версії з розширеними можливостями ударного озброєння. Формально він призначений для Тихоокеанського флоту, що відображає намір Кремля посилити присутність на Далекому Сході.

Головна зміна порівняно з попередниками — збільшення універсальних пускових комірок із 16 до 24. Таким чином, «Амелько» стає платформою для розміщення широкого спектра російських ракет: від «Калібрів» і «Оніксів» до гіперзвукових «Цирконів». У сфері протиповітряної оборони корабель оснащений системою «Полимент-Редут» на 32 ракети різних класів, а також ближніми ЗРАК «Пальма». 

Комплексне озброєння завершується торпедними апаратами, артилерією А-192М і можливістю застосування корабельних вертольотів Ка-27/29/31. Усе це в теорії робить «Амелько» багатофункціональною бойовою одиницею, здатною виконувати завдання від ударів по берегу до протичовнової оборони.

Втім, стратегічні можливості цього корабля варто оцінювати скептично. 

По-перше, терміни: від закладки у 2019 році до спуску минуло шість років, а введення у стрій прогнозують лише на 2027–2028 роки. Це показник хронічних проблем російського суднобудування, яке страждає від санкційного дефіциту комплектуючих і деградації виробничих ланцюгів. 

По-друге, попри декларації про «повністю російську» енергетичну установку, практика показує, що двигуни М90ФР і дизелі 10Д49 мають низку технічних вразливостей, а запасні частини і сервіс залишаються критичним місцем. 

По-третє, сам факт, що корабель лише через три роки після спуску може реально вступити до складу флоту, свідчить про високий ризик затримок.

Таким чином, «Адмирал Амелько» є водночас демонстрацією амбіцій і свідченням структурної слабкості російського ВПК. Москва прагне показати флоту модернізацію і здатність випускати універсальні фрегати океанської зони, але реальність говорить про те, що навіть обмежена серія таких кораблів будується з величезними затримками та сумнівними експлуатаційними перспективами. Для Тихоокеанського флоту поява «Амелька» стане радше пропагандистським, ніж реальним посиленням — символом того, що РФ може «спустити на воду», але все важче здатна «довести до бою».