Поява китайського основного бойового танка VT-4 у камуфляжі армії Бангладеш стала сигналом про потенційне завершення контракту на постачання, що може суттєво змінити баланс сил у регіоні. 

У світлі затяжних програм модернізації та залежності від старих радянських платформ, поява VT-4 із сучасною системою активного захисту GL-5 виглядає важливим кроком для Дакки.

VT-4, який КНР позиціонує виключно як експортну платформу, вже поставлений у Пакистан і Таїланд, а також пропонується Алжиру. Його головні особливості – композитна броня та динамічний захист FY-4, що забезпечує захист еквівалентом до 700 мм, а також сумісність із широким спектром сучасних боєприпасів, включно з потужними підкаліберними снарядами. У випадку з Бангладеш він має замінити більш ніж сотню застарілих Type-59 – модернізованих варіантів Т-55, які давно вичерпали свій потенціал. Фактично йдеться про перехід армії від бронетехніки доби Холодної війни до сучасних платформ четвертого покоління.

Важливою відмінністю нової партії VT-4 є інтеграція системи активного захисту GL-5 – це новинка навіть для китайського експорту, адже попередні покупці не отримували подібних рішень. Якщо контракт підтвердиться, Бангладеш стане першою країною Південної Азії, яка отримає танки з активним захистом, що формально підніме рівень захисту на якісно новий щабель. Однак ефективність GL-5 у бойових умовах досі лишається неперевіреною, що ставить під сумнів реальний приріст живучості.

Інший аспект – залежність Бангладеш від китайських постачань. Весь танковий парк країни складається виключно з китайських машин: Type 59, Type 69, Type 90-II, а з 2022 року – і легких VT-5. Це створює доволі однобоку військово-технічну орієнтацію та обмежує можливість маневру у виборі озброєння. Заміна старих платформ на VT-4 безумовно підвищить потенціал бронетанкових військ, але водночас закріпить залежність Дакки від китайських технологій та логістики.

У стратегічному сенсі закупівля VT-4 демонструє кілька тенденцій. 

По-перше, Китай активно користується падінням російського експорту озброєнь, пов’язаним із війною проти України, і нарощує свою присутність на традиційних для Москви ринках. 

По-друге, армія Бангладеш прагне закрити відставання у бронетехніці від сусідів, зокрема Пакистану та Індії. 

По-третє, акцент на системах активного захисту вказує на бажання переходити від кількісних закупівель до якісних інновацій.

Таким чином, VT-4 для Бангладеш може стати не просто черговою закупівлею, а маркером зміни підходів до модернізації армії. Водночас реальну боєздатність цієї платформи можна буде оцінити лише після практичної експлуатації, тоді як зараз мова радше йде про політичний жест та зміцнення військово-технічної співпраці з Китаєм, аніж про доконаний факт стратегічного прориву.